Ще з перших днів навчання було помітно, що студентів тут поважають і сприймають як майбутніх колег, викладачі завжди ставилися до нас доброзичливо, приділяли час, коли це було потрібно, пояснювали незрозумілі речі, були поруч у складні моменти.
Працівниці їдальні – то взагалі моя любов! Я навчався на відділенні фізичного виховання. Постійні тренування та уроки, пов’язані з різних видами спорту, забирали багато енергії, тому ми завжди були не проти перекусити, тож, коли лунав заповітний дзвоник, усі бігли в їдальню, а поверталися звідти завжди задоволені. Меню завжди було чудовим і постійно змінювалось, тож не встигало набриднути.
Про роки навчання в рідному навчальному закладі можна говорити годинами, тижнями, роками! Чотири роки навчання у коледжі подарували безліч позитивних емоцій і незабутніх вражень. Варто згадати святкові концерти, КВК, змагання, гуртки та безліч інших розважальних програм без яких життя студентів не було б таким яскравим!

Кожна людина хоча б раз у житті задає собі питання: «Чи правильно я вибрала для себе професію? Чи шкодую про свій вибір?»
30 років тому я обирала собі професію за покликом серця. Я не бачила себе в іншій професії. Я була впевнена, що я – вихователь.
Пройшов час. Сьогодні скажу так: я не помилилася.
Не кожній людині судилося бачити дітей, які з радістю переступають поріг дитячого садка, які щодня зустрічають тебе з усмішкою та обіймами – ось це і є найвища оцінка для будь-якого вихователя, навіть якщо у нього немає нагород і медалей.
Бути вихователем – це означає знову і знову переживати дитинство. Я готова купатися в дитинстві ще багато років.
Я вдячна педагогам Прилуцького педагогічного училища за отримані знання, віру в кожного студента. І якби була така можливість знову повернутися в аудиторії училища, я б нею скористалася першою.