74

Після звільнення міста від німецько-фашистських загарбників педколектив відновив свою роботу тепер вже в статусі педагогічного училища з грудня 1943 року. Очолив заклад випускник 1933 року І.Г. Ульянич. У період з 1947 по 1951 рр. директором училища був Д.К. Дудін. З 1951 року заклад очолив Ф.А. Попович.

У січні 1945 року кількість класів у закладі становила 14, учнів – 440, викладачів – 28. Попри скрутне становище та складні соціально-економічні умови, заклад поступово відновлювався, розвивався, відігравав важливу роль у розв’язанні актуальних проблем підготовки кадрів для системи освіти. Значна частина вчителів початкових класів навчалася на заочному відділі. Наприкінці 1940 – початку 1950 років випускники училища направлялися для роботи в західні області України.

У зв’язку із великою потребою в учителях фізичного виховання для 5-7 класів, у лютому 1954 року в училищі розпочалося навчання майбутніх вчителів фізичного виховання для семирічних і середніх шкіл. Спеціальна група слухачів нараховувала 25 осіб. В 1953-1954 навчальному році 29 слухачів шкільного відділу були підготовлені для викладання фізики і математики в 5-7 класах. З метою підготовки спеціалістів для культосвітніх закладів вводилися навчальні курси з бібліотекознавства і клубної роботи.

Починаючи із 40-х років, при педучилищі працювали місячні курси підвищення кваліфікації вчителів початкових класів області. У серпні 1955 року до навчального закладу було приєднано 5 груп колишнього Городнянського педучилища. Протягом 1955-1956 навчального року всього навчалося 429 учнів.

Наприкінці 50-х років у засобах масової інформації розгорнулася дискусія щодо принципів і напрямків реформування освіти. Перед школами ставилося завдання прищепити учням практичні навички з найбільш поширених у промисловості та сільському господарстві професій. У зв’язку з цим постала проблема підготовки педагогічних кадрів, які б могли успішно вирішувати означені завдання. Тому в 1957 році в училищі відкривається відділ виробничого навчання, на якому і у наш час здобувають професійну освіту майбутні вчителі трудового навчання та креслення. До двох його груп вперше було прийнято 60 слухачів. Не вистачало обладнання, підручників, методичних посібників, але працювати й навчатися було цікаво. Усіх захоплювала атмосфера творчості й новизни. Силами викладачів та учнів було побудовано навчальні майстерні. Викладачі готували та видавали такі необхідні майбутнім учителям навчальні підручники та посібники. 1959 рік став роком першого випуску цього відділу. У 1965-1966 навчальному році відділ готував кадри для 11 областей України. Також на базі відділу певний час працювали курси підвищення кваліфікації учителів трудового навчання. У 1960-х роках на відділі праці, крім столярної, токарної, слюсарної, вивчалася автосправа. Студенти відділу разом із дипломом учителя праці та креслення отримували посвідчення водія-професіонала.

Упродовж 1960-1970 років очолював заклад В.І. Яковенко. У цей час значно розширилося дошкільне відділення. Кількість його учнів зросла з 60 осіб у 1961 році до 120 у 1968 році. З 1965 року організовується заочний відділ дошкільного виховання, де розпочинає навчання 48 осіб, а 1968 році відділ нараховує вже 197 учнів.
За півстоліття свого існування, до 1965 року, навчальний заклад підготував 7511 вчителів загальноосвітньої школи та вихователів дошкільних установ. Як і в попередні роки, випускники училища направлялися на роботу не лише в освітні заклади України, а й у різні регіони Радянського Союзу. В 1963 році в училищі відбувся Всесоюзний випуск 219 вчителів та вихователів дошкільних закладів.

У 1977 р. училище переведено в приміщення колишньої школи-інтернату. З 1981-1989 рр. директором закладу була Н.П. Компанченко.

Завдяки зусиллям учнів та викладачів нова територія набувала затишного вигляду. Було висаджено багато екзотичних кущів та дерев, завезених із Тростянецького дендропарку.
Протягом довгих років існування заклад зазнавав різних змін: змінювалася його адреса, керівники, збільшувалася чи зменшувалася кількість випускників з різних спеціальностей, однак якість підготовки фахівців залишалася незмінно високою. Заклад завжди посідав гідне місце в системі підготовки педагогічних кадрів. Ці традиції були збережені навчальним закладом у роки незалежності України. 90-і роки ХХ століття стали новим періодом в діяльності і структурному вдосконаленні педагогічного училища. Хоча освіта в той період перебувала в складних умовах, заклад зміг адаптувалися до нових вимог, продовжував відігравати важливу роль у вирішенні завдань підготовки педагогічних кадрів для дошкільних закладів та шкіл регіону.

В.В. Онищенко

У цей період зміцнюється кадровий потенціал закладу. Училище очолює В.В. Онищенко (1989-2005 рр.) Педагогічні традиції, що складалися протягом тривалого часу, продовжували все нові викладачі, наповнюючи його новим змістом.
Головну увагу колектив спрямував на впровадження новітнього змісту, методик і технологій навчання. Одним із першочергових завдань було повернення викладачів та студентів до національних педагогічних традицій. Починаючи з першої половини 90-х років, з метою вирішення актуальних проблем кадрового забезпечення шкіл і дошкільних навчальних закладів, за погодженням із Міністерством освіти України в педучилищі запроваджується ряд додаткових спеціалізацій. Майбутнім вчителям початкових класів надаються спеціалізації з навчання англійської мови, організації виховної роботи, навчання учнів початкових класів інформатики. На дошкільному відділенні вводяться додаткові спеціалізації з англійської мови, логопедії, організації музичної діяльності, фізичного виховання та образотворчої діяльності. Студентів відділення трудового навчання почали готувати до викладання інформатики та роботи на посаді керівника гуртка декоративно-прикладного мистецтва, технічної творчості.