ВОНА «…НАПИСАТИ МОЖЕ МУДРО І КРАСИВО, / А МОЖЕ ТАК, ЩО БУКВОЮ НА ШМАТТЯ РВЕ…»
Навіть у час війни поезія здатна дарувати надію та силу. Це особливо відчули студенти та викладачі КЗ «Прилуцький гуманітарно-педагогічний фаховий коледж імені Івана Франка» під час зустрічі з поетесою Валентиною Іванівною Пошкурлат. Незважаючи на повітряну тривогу, яка змусила всіх спуститися в сховище, це не завадило присутнім насолоджуватися поезією творчині. Слова її віршів лунали надзвичайно потужно і змістовно, ніби саме сховище стало символом духовної стійкості та незламності, а тривога – лише фоном для ще глибшого сприйняття поезії, яка підтримує і надихає в найскладніші часи.
Цей захід був наповнений особливою атмосферою. Тонка емоційна нитка єднала присутніх із кожним рядком, який читала поетеса. Її вірші, народжені з болю та гордості, з любові до України, глибоко торкалися душ слухачів.
Поетеса, чиї вірші є молитвами за Україну, говорять про найсокровенніше: про мир, про війну, про любов до рідної землі, кохання:
«…дай українцям, Боженку, єлею,
дай, Божа Матір, миру…»
Ці рядки, сповнені віри та надії, резонували з кожним із нас. Вони відображають те, що зараз так потрібно кожному українцеві — миру, спокою, благословення для рідної землі.
Особливо теплі емоції викликала дитяча поезія Валентини Пошкурлат. Її вірші для дітей – це світ, сповнений мрій, добра та світлої надії. Вони навчають любові до рідного слова, природи, до батьківщини, яка завжди потребує нашої турботи та захисту.
Ми щиро вдячні Валентині Іванівні Пошкурлат за цей особливий день. Її поезія звучить у наших серцях як поклик до дії — берегти Україну, її культуру і мову, та ніколи не втрачати віри у краще майбутнє.
Наталія Грона
