Графіки проведення практики
Загальну організацію практичної підготовки та контроль за її проведенням у коледжі здійснює завідувач навчально-виробничої практики.
Навчально-методичний супровід, керівництво і контроль за виконанням програм практики забезпечує відповідальна за організацію практики циклова комісія.
Керівники баз практики забезпечують створення належних умов для проходження практики, дотримання правил і норм охорони праці, безпеки життєдіяльності, здійснюють консультування з організаційних, навчально-методичних питань, аналіз та оцінку діяльності практикантів.
Методичний супровід здобувачів освіти в процесі організації педагогічної практики
Основними умовами підвищення ефективності педагогічної практики є її цілеспрямованість, реалізація навчальної, розвивальної та виховної функції практики, комплексний характер, систематичність, безперервність і наступність, врахування індивідуальних особливостей кожного студента.
Слід долати формалізм, шаблон при підготовці студентів до педагогічної практики, стереотипність у виборі форм і методів навчання.
Необхідно забезпечити цілісну систему підготовки майбутнього педагога, формування методичної, психолого – педагогічної готовності.
Важливо, щоб в процесі різних видів практики студент навчився використовувати сучасні освітні технології , елементи авторських методик, новаторські підходи.
Підготовка до проведення практики розпочинається з отримання студентом теми майбутнього заняття (уроку).
Для того, щоб студенти змогли підготувати змістовний конспект заняття (уроку), необхідно під час консультацій давати чіткий і повний інструктаж в залежності від рівня теоретичної підготовки студента та його потенційних можливостей (надання допомоги у визначенні мети, плануванні структури уроку, раціонального розподілу часу в процесі уроку (заняття), виборі доцільних методів і прийомів; відбору необхідного змісту навчального матеріалу; прогнозування можливих та бажаних результатів педагогічного впливу; рекомендація основної і додаткової літератури, яку слід опрацювати; поради з приводу підбору і виготовлення наочних посібників та дидактичного матеріалу, підготовки мультимедійних презентацій тощо ). Особливо важливо суттєво розширити коло джерел інформації, доступ до яких матиме студент.
Проблемою, яка утруднює процес проведення занять (уроків) є недостатнє знання студентами дітей (учнів), рівня їх підготовленості, можливостей. Тому викладач-методист повинен спрямувати увагу студентів на систематичне і глибоке вивчення дітей (учнів) в процесі постійного спілкування з ними, виявлення рівня їх підготовленості з певної теми. Процес складання конспекту можна і потрібно зробити творчим і самостійним.
При проходженні практики студентам доцільно давати завдання щодо обстеження рівня знань, умінь та навичок дітей (учнів) через використання різноманітних методів психолого-педагогічних досліджень. Це попередить виникнення цілого ряду проблем.
В період підготовки до проведення заняття керівник педпрактики може створювати проблемні ситуації, які допоможуть практиканту бути більш гнучким, готовим до непередбачуваних ситуацій типу: запитання поставлене, а діти (учні) не знають відповіді; всі виконали завдання неправильно; передбачений метод демонстрації не вдається тощо. Слід залучити практикантів до розв’язання завдання: що і як доцільно змінити в цьому випадку в методиці проведення заняття (уроку). Психолог-педагогічні ситуації цінні тим, що не мають одного раз і назавжди прийнятого рішення, вони вимагають від студента поряд із міцними знаннями, творчості, нестандартності мислення. Аналіз конкретних психолого-педагогічних ситуацій виконує багато різних функцій, служить інструментом дослідження і вивчення певної проблеми, її оцінки і вибору рішення. Це дасть можливість студенту почувати себе під час реального проведення освітньої роботи з дітьми (учнями) більш впевнено, легко і швидко виходити із скрутних ситуацій, бути готовим діяти в складних педагогічних ситуаціях, приймати миттєві рішення у нестандартних умовах.
Важливим складовим моментом підготовки студентів до педпрактики є відпрацювання техніки пояснення нового матеріалу, навчання їх вмінню вести з дітьми діалог, а не орієнтуватись на монолог. /Я буду говорити, а ти слухай, виконуй./
Професіонал повинен уміти вислухати, зрозуміти, пояснити, довести, запитати й відповісти, переконати, створити атмосферу довіри під час бесіди і ділового настрою у співбесіді, знайти тонкий підхід, зняти напруження, розв’язати конфлікт. Слід дбати про психоемоційну гігієну нервової системи дитини. Оволодіння комунікативною технікою спілкування /комунікативними уміннями/ – важлива ознака професійної готовності до педагогічної діяльності.
Студенти повинні бути готові регулювати взаємовідносини дітей, знімати емоційну напругу і тривогу, вчити дітей спілкуватися між собою.
Проблемою, яка потребує вирішення є невміння студентів аналізувати проведені заняття (уроки), бачити недоліки, висловлювати свої думки про шляхи вирішення проблем. Після проведеного заняття (уроку) обов’язковими є рефлексивно – аналітичні обговорення. Слід навчити студентів формулювати і висловлювати свої думки, судження, що особливо важливо для розвитку критичності мислення. Слід розвивати у студентів самооцінку, вміння аналізувати і оцінювати власну діяльність, свою поведінку і особисті якості. Цьому сприяє грамотний аналіз заняття (уроку) з участю викладача (виділення позитивного в проведенні заняття (уроку), помилок і надання рекомендацій, виставлення мотивованої оцінки). Такий аналіз розвиває вміння студентів співвідносити теоретичні знання з практичними потребами, вносить корективи в набутий досвід кожного практиканта. Під керівництвом викладача студенти вчаться грамотно виділяти метод чи прийом, який не виправдав себе, аналізувати причини, які привели до цього, та намічати більш доцільні шляхи розв’язання поставлених завдань. Поряд з усним аналізом заняття (уроку), студенти повинні вести записи в щоденниках педагогічної практики, що допоможе запобігати аналогічним помилкам в майбутньому, розвиватиме критичність мислення студентів. Викладач повинен враховувати різний рівень потенційних творчих здібностей студентів, їх знань, які поступово слід розвивати, удосконалювати. Вивчення професійно – значущих якостей студентів та професійно – педагогічних умінь повинно бути систематичним, послідовним, об’єктивним. Саме практика дає можливість побачити, як діє студент у складних ситуаціях, долає труднощі, проявляє силу волі, рівень свідомості. Такий діагностичний підхід дозволяє бачити, які якості проявляються та розвиваються у студентів, а які ще потрібно формувати. Багаторазово перевіряючи свої висновки щодо студента в процесі спостереження за його діяльністю, викладач зможе визначити, яким шляхом іде підготовка фахівця, які завдання потрібно вирішувати в найближчий час. Такий системний підхід щодо підготовки студентів до проведення занять (уроків) сприятиме всебічній психолого-педагогічній та методичній готовності здобувачів освіти до виконання професійних обов’язків педагога.
Методичні рекомендації до оформлення документації з безперервної (передипломної) практики