Пам’ятаємо…

Валерій Єгоров

(17 грудня 1989 р – 19 лютого 2018 р)

Валерій народився 1989 року в Прилуках. У 2008-му році закінчив Прилуцький гуманітарно-педагогічний коледж імені І. Я. Франка — за спеціальністю педагога-організатора та вчителя початкових класів. Проходив строкову службу у феодосійському батальйоні морської піхоти старшим матросом, на посаді старшого навідника. Паралельно вступив на заочну форму навчання у Національний педагогічний університет імені М. П. Драгоманова (Лубенська філія), де 2010-го отримав диплом бакалавра за спеціальністю «початкове навчання (практична психологія)».
19 березня 2014 року призваний за мобілізацією, спочатку служив у 1-й танковій бригаді старшим навідником мінометного розрахунку, за 2 місяці перевівся до 34-го батальйону «Батьківщина» — щоб бути на передовій. На фронті з липня 2014-го, був командиром гранатометного відділення, спочатку батальйон доправили до Костянтинівки, а 21 липня почався штурм Дзержинська; брав безпосередню участь. Пробув приблизно місяць на позиціях у напрямку Дебальцевого та висоти Гостра Могила, там вперше здійснив розвідувальний рейд. З 1 листопада 2014 року став розвідником; 2015-го брав участь у боях за Зайцеве. 25 грудня 2015 року підписав контракт; сержант, командир розвідувального відділення розвідувального взводу. У вільний час на фронті ковалював.
19 лютого 2018 року загинув під час виконання бойового завдання поблизу селища Піски (Ясинуватський район) — група Єгорова потрапила під обстріл з АГС-17, Валерій зазнав осколкового поранення у голову, ще дві години боровся за життя.
21 лютого 2018-го похований в Прилуках на кладовищі «Новий побут».
Указом Президента України № 98/2018 від 6 квітня 2018 року, “за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, зразкове виконання військового обов’язку”, нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно). 4 квітня 2018 року відкрито меморіальну дошку у Прилуцькому коледжі честі Валерія Єгорова.

Олег Руденко

(09.11.1988 – 22.03.2022)

Народився 9 листопада 1988 року в місті Прилуки Чернігівської області. У 2004 році закінчив 9 класів загальноосвітньої школи №2 (нині – ліцей №2) міста Прилуки, у 2008 році – Прилуцький педагогічний коледж імені І.Я. Франка (нині – Прилуцький гуманітарно-педагогічний фаховий коледж імені Івана Франка, місто Прилуки) за спеціальністю «вчитель трудового навчання та інформатики». Проходив практику на посаді вихователя у навчально-виховному таборі в місті Одеса. З 2011 року працював торгівельним представником у товаристві з обмеженою відповідальністю «ТС Трейд». У лютому 2022 року вступив до лав територіальної оборони. 24 лютого 2022 року мобілізований до лав Збройних сил України. Служив розвідником-радіотелефоністом 1-го розвідувального відділення розвідувального взводу однієї з військових частин Збройних сил України. З лютого 2022 року брав участь у боях з російськими окупантами. Воював у Чернігівській області. 22 березня 2022 року солдат Олег Руденко загинув під час виконання бойового завдання – мінування мосту через протоку річки Смош в селі Зоцівка Парафіївської селищної об’єднаної територіальної громади Прилуцького району Чернігівської області. Похований на кладовищі «Новий побут» у місті Прилуки. Нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (12.08.2022; посмертно).

Олексій Романовський

(9 липня 1991 – 8 серпня 2022)

Олексій Романовський народився 9 липня 1991 року в місті Красноград Харківської області у сім’ї вчителів. Згодом разом з родиною переїхав до Прилук, де у 1997 році пішов в перший клас місцевої загальноосвітньої школи № 2. Після закінчення дев’яти класів вступив до Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу імені Івана Франка на відділення фізичної культури, який закінчив у 2010 році, опанувавши професію вчителя фізичного виховання.

До лав ЗСУ Олексій долучився ще у 2012 році, протягом року проходив службу у ВМС в Миколаєві та Сімферополі. У 2014-му продовжив проходження військової служби, з липня по жовтень того ж року брав безпосередню участь в антитерористичній операції на сході України. Потім з 2015-го по 2019-й працював вчителем фізичної культури у Прилуцькій загальноосвітній школі №2, а у 2018 році закінчив Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди, де здобув кваліфікацію бакалавр за напрямом “вчитель фізичної культури”. Знову пішов до лав ЗСУ у квітні 2022 року. На цей раз у складі одного з підрозділів військової частини А0222, а потім військової частини А4118 на посаді командира бойової машини. Загинув боєць 8 серпня 2022 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Попрощалися з воїном у Прилуках, поховали на місцевому кладовищі.

Роман Коваленко

(26 січня 1995 року – 19 червня 2022)

Народився Роман Коваленко 26 січня 1995 року в місті Ужгород Закарпатської області. У 2010 році він закінчив 9 класів Гриціївської загальноосвітньої школи, після чого вступив до Прилуцького педагогічного коледжу.

Закінчивши коледж, Роман вступив до Чернігівського педагогічного університету імені Тараса Шевченка, де навчався за спеціальністю “фізичне виховання і спорт”. Після закінчення навчання чоловік працював вчителем фізичного виховання в Срібнянській загальноосвітній школі.

Після початку повномасштабного ворожого вторгнення Роман став на захист рідної Батьківщини, потрапивши на службу до 93-ї окремої механізованої бригади на посаду стрільця-снайпера.

19 червня 2022 року під час виконання бойового завдання Роман Коваленко загинув. Вшанувавши його світлу пам’ять та поховали на кладовищі селища Срібне.

Богдан Матузка

(3 вересня 1999 – 12 березня 2023)

Богдан Матузка народився 3 вересня 1999 року у Прилуках. Закінчив місцеву ЗОШ №10, а після неї — педагогічний коледж.

У березні 2022 року чоловік долучився до лав ЗСУ. Службу ніс у складі військової частини А4427. 12 березня 2023 року під час боїв на Харківщині підрозділ Богдана потрапив під ворожий артилерійський обстріл, внаслідок чого Богдан отримав поранення, які були несумісні з життям. Попрощалися з воїном у Прилуках.

Івченко Володимир

(20.06.1978 – 07.02.2023)

Народився 20 червня 1978 року. Навчався у Прилуцькій загальноосвітній школі № 10. Здобував освіту у Прилуцькому гуманітарно-педагогічному коледжі. Працював на взуттєвій фабриці, а з 2016 року у розкрійному цеху ТОВ «Алітоні». У серпні 2022 року пішов на війну добровольцем. Призваний на військову службу по мобілізації Прилуцьким районним територіальним центром комплектування та соціальної підтримки. Радіотелефоніст 2 зенітного артилерійського відділення зенітного артилерійського взводу 1-го десантно-штурмового батальйону військової частини А0284, солдат. Загинув 7 лютого 2023 року під час бойових дій поблизу населеного пункту Ступочки Краматорського району Донецької області. Похований  на «Алеї Героїв» (цвинтар Горова Білещина) у Прилуках.

Каштальян Олександр

(12.09.1973 – 26.02.2022)

Народився 12 вересня 1973 року в місті Прилуки Чернігівської області. Навчався у Прилуцькій загальноосвітній школі № 13. З 1988 року – в Прилуцькому педагогічному коледжі ім. І.Я. Франка. Закінчив з червоним дипломом. З 1992 по 1995 роки навчався у Чернігівському державному педагогічному інституті. Закінчив з червоним дипломом. З 1995 року проходив військову службу в м. Миколаєві. Закінчив Школу міліції. Працював начальником служби охорони в АТ «Укрексімбанк». До лав Збройних Сил України вступив 24 лютого 2022 року. Став добровольцем 58 окремої мотопіхотної бригади ім. гетьмана Івана Виговського оперативного командування Північ. Займав посаду начальника танкової директриси полігона. Загинув під с. Красне Чернігівської області 26 лютого 2022 року. Похований 21 березня 2022 року на Забарівському кладовищі м. Чернігова.

Володимир Савченко

(19.01.1993 – 25.09.2022)

Народився 19 січня 1993 року. Навчався у Сліпорід- Іванівській загальноосвітній школі Гребінківської районної ради Полтавської області.
У 2008 році вступив до Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу ім. І.Я. Франка на спеціальність «Педагогіка і методика середньої освіти.
Фізичне виховання». Після закінчення коледжу працював у рідній школі вчителем фізичного виховання.
Володимир здобував багато нагород за спортивні досягнення та педагогічну діяльність.
Обірвалося життя Володимира у важких боях під час виконання бойового завдання, поблизу селища Рідкодуб Донецької області. Савченко Володимир загинув 25 вересня 2022 року.

Олександр Салов

(06.06.1999 – 22.02.2023)

Народився 6 червня 1990 року у Кіровограді. З часом переїхав на Чернігівщину, закінчив Прилуцький педагогічний коледж, а у 2014-му році вперше долучився до оборонців України, взявши безпосередньо участь в антитерористичній операції на сході нашої держави.
Після початку повномасштабної війни чоловік вкотре взяв до рук зброю та став до лав Захисників Батьківщини. Службу ніс у військовій частині А2167 та віддано боронив її територіальну цілісність та недоторканість.
На жаль, 22 лютого 2023 року під час виконання бойового завдання поблизу населеного пункту Вугледар на Донеччині Салов Олександр загинув.

Володимир Тесленко

(28.01.1995 – 31.08.2024)

Народився 28 січня 1995 року в с. Заїзд. У 2001 році пішов до 1 класу Заїздської ЗОШ І-ІІ ступенів. У 2006 роціперейшов навчатися до м. Прилуки в ЗОШ І-ІІІ ступенів № 2. Після закінчення школи вступив до Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу ім. Івана Франка в м. Прилуки на спеціальність «фізичне виховання». Після коледжу – навчання в Державному вищому закладі «Переяслав-Хмельницький педагогічний університет», якийзакінчив у 2018 році. Працював за професією в Прилуцькій школі № 12. Потім працював у Польщі. Володимир мав активну громадську позицію, готовий прийти на допомогу, вболівав за всі питання, пов’язані з життєдіяльністю Заїздського старостату.
22 травня 2024 року був мобілізований до Збройних Сил України. 31 серпня 2024 року помер солдат Тесленко Володимир Вікторович відпоранення, отриманого під час виконанняобов’язків військової служби із захисту Батьківщини при веденні бойових дій з підрозділами держави-агресора. Йому назавжди 29 років…Він так і не встиг створити власну сім’ю. У глибокій скорботі залишилися батьки Володимира: Віктор Володимирович та АнтонінаПетрівна.
Поховали Героя на сільському кладовищі у селі Заїзд Прилуцького району Чернігівської області.

Костянтин Радченко

(25.01.1982 – 07.08.2025)

Костянтин Валентинович Радченко народився 25 січня 1982 року в місті Прилуки.
Навчався в середній школі №4. Закінчив Прилуцьке педагогічне училище за спеціальністю «Вчитель трудового навчання та креслення».
Проходив строкову службу в армії. Працював у товаристві «Українська служба безпеки та охорони».
У 2024 році Костянтин доєднався до лав ЗСУ. Проходив службу на посаді заступника командира бойової машини.
7 січня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донеччині молодший сержант Костянтин Радченко загинув.
Попрощалися із воїном 29 січня у Прилуках, поховали на місцевому кладовищі.

Микола Поліно

(01.12.1972 – 16.03.2025)

Поліно Микола Володимирович народився 01 грудня 1972 року в місті Бобровиця (Бобровицький район, Чернігівська область).
Після завершення навчання у 1988 році в Старобиківській восьмирічній школі, склав іспити та продовжив навчання в Прилуцькому педагогічному училищі імені І. Я. Франка, відділення праці та креслення.
З 1992 року по 1994 рік проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил України. Після демобілізації повернувся до свого рідного села, де з 1994 року до 2000 року працював вчителем трудового навчання Старобиківської неповної середньої школи. З 2004 року до 2005 року працював охоронцем у ТОВ «Новобиківський цукровий завод», останнім часом працював у господарській групі Новобасанської сільської ради.
19 липня 2023 року був мобілізований Ніжинським ТЦК та СП до Збройних Сил України та став на захист рідної землі. Захищав Україну в складі військової частини міста Ніжин на посаді стрільця – зенітника 1-го зенітного кулеметного відділення 1-го зенітного кулеметного взводу 6-ї зенітної кулеметної роти.
16 березня 2025 року, зберігаючи вірність українському народу та сумлінно виконуючи свій обов’язок по захисту України, помер під час несення військової служби.
Похований 18 березня 2025 року в селі Старий Биків (Ніжинський район, Чернігівська область).

Анатолій Литовченко

(24.04.1997 – 04.06.2025)

Литовченко Анатолій Вікторович народився 24 квітня 1997 року у місті Ічні Чернігівської області. Виховувався в багатодітній родині. Середню освіту почав здобувати в Ічнянській середній школі №4, в 7-9 класах навчався в Ічнянській гімназії. Далі було трьохрічне навчання в Чернігівському професійному ліцеї залізничного транспорту, де була опанована професія складач поїздів і провідник пасажирського вагона. 1 вересня 2015 р. Анатолій вступив до Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу ім. І.Я. Франка на спеціальність Технологічна освіта. Після закінченні коледжу, разом з дружиною переїхав до м. Кам’янець-Подільський. Займався сімейним бізнесом з виробництва продуктів харчування. До лав ЗСУ Анатолій був призваний навесні 2024 року. Після відповідної підготовки, отримав посаду старшого оператора 1 групи СпП 5-ої роти СпП 2-го загону СПО в/ч А5018. Мав військове звання молодший сержант. 4 червня 2025 р. поблизу населеного пункту Гуєво Курської області, Анатолій Вікторович загинув.
У нього залишилася донька Соломія, дружина Надія та мама Світлана Володимирівна.

Сергій Каревін

(01.04.1976 – 19.09.2024)

Сергій Володимирович Каревін народився 1 квітня 1976 року в місті Чернігів. Навчався у місцевій школі, далі продовжив навчання в Прилуцькій школі №5. Пізніше закінчив педагогічне училище. Проходив строкову службу в Національній гвардії. Працював на підприємствах міста, здебільшого у сфері охорони. У травні 2024 року став на захист країни.
19 вересня 2024 року при виконанні бойового завдання на Донеччині Сергій Каревін загинув.

Максим Бойко

(01.07.1990 – 09.10.2025)

Максим Олександрович Бойко народився 1 липня 1990 року в місті Прилуки. Навчався в Прилуцькій школі №7. Після школи вступив до Прилуцького гуманітарно-педагогічного коледжу. Продовжив навчання в Полтавському педагогічному університеті. Працював у рідному місті в магазині «Маяк». Захоплювався комп’ютерною технікою, займався її ремонтом.
У 2025 році став на захист країни. Проходив службу на посаді оператора БПЛА. Брав участь у бойових діях на Донецькому напрямку.
9 жовтня 2025 року при виконанні бойового завдання на Донеччині солдат Максим Бойко загинув. У нього залишилися двоє дітей: донька Поліна та син Артем.