Булінг – слово bullying, що у перекладі означає знущання це ситуація, коли жертва стає об’єктом цілеспрямованих моральних переслідувань, обзивань, постійних знущань та глузувань у свій бік від однієї чи групи кривдників.
Наслідки насильства для постраждалих
Соматичні прояви та розлади здоров’я – часті головні болі та скарги на погане самопочуття під час навчання, порушення сну, болі в животі, поганий апетит, наслідки можуть проявлятися протягом багатьох років у вигляді посттравматичних стресових розладів, тривожності, занепокоєння, соціальної ізоляції, асоціальної поведінки.
Самоусунення від навчального процесу (запізнення – згодом пропуски) -> знижуються навчальна і пізнавальна мотивація та успішність -> скорочує можливості продовження освіти високий ризик суїцидальної поведінки.
Наслідки для свідків
Відчуття безпорадності й почуття провини внаслідок власної бездіяльності чи неспроможності припинити те, що відбувається страх опинитися на місці жертви у частини спостерігачів – бажання асоціювати себе із «силою» (кривдником), а не зі слабкістю (жертвою) повторювані сцени насильства притупляють почуття жалю, формують толерантність до агресії.
погіршується соціально-психологічний клімат у групі, закладі освіти -> це негативно впливає на взаємини між студентами і педагогами.
Без надання допомоги свідкам насильства, викорінити його неможливо
Відповідальність підлітка від 14 до 16 років
Чинний Кримінальний Кодекс України http://bit.ly/35NO2A3 вказує вичерпний перелік статей, за які особа у віці від 14 років несе кримінальну відповідальність, наприклад, ст.121 “Умисне тяжке тілесне ушкодження”, ст.122 “Умисне середньої тяжкості тілесне ушкодження”. Тобто, дитина у віці від 14 років до 16 років може бути притягнутою до кримінальної відповідальності, якщо заподіє іншій особі ушкодження, що можуть кваліфікуватися як середньої тяжкості або тяжкі.
Відповідальність підлітка від 16 до 18 років
Підлітки, яким виповнилось 16 років, мають повну деліктоздатність, тобто самі несуть відповідальність за вчинені ними правопорушення та злочини, про що зазначено і в статті 22 Кримінального кодексу України http://bit.ly/35NO2A3, і в статті 1734 Кодексу України про адміністративні правопорушення http://bit.ly/2qDlEl.
Як правильно реагувати на цькування
- продемонструйте стійкість і впевненість власної волі; оберіть спокійну манеру спілкування.
- переведіть ситуацію у площину гумору, що може відволікти кривдника (групу кривдників) від наміру дошкулити Вам.
- проявіть байдужість до булера; ні у якому разі не давайте волю емоціям, оскільки це буде лише усугубляти ситуацію.
- уникайте бійки, оскільки кривдник саме через неї хоче виплеснути власну агресію.
- обов’язково обговоріть ситуацію з людьми, до яких Ви маєте довіру (батьки, родичі, вчителі, товариші та ін.); вони допоможуть Вам визначити правильну стратегію поведінки.
- не треба терпіти булінг (цькування); при серйозному загостренні ситуації звертайтесь до керівника закладу освіти або Національної поліції за місцем проживання.
ПОРЯДОК
реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в навчальному закладі
1. Підставою для реагування в закладі освіти на випадки булінгу (цькування) є заява або повідомлення, про випадок та/або підозру його вчинення стосовно неповнолітньої особи та/або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, отриманої суб’єктами реагування на випадки булінгу (цькування) в закладі освіти.
Повідомлення можуть бути в усній та/або письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації (телефон, соціальні мережі,електронна пошта, електронні месенджери,офіційні веб ресурси та ін.).
2. Повідомляти про випадки булінгу (цькування) в закладах освіти може будь-яка особа, учасником або стороною якого вона стала або яка підозрює про його вчинення стосовно неповнолітньої особи та/або такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, або про який отримала достовірну інформацію.
3. Повнолітні учасники освітнього процесу зобов’язані вжити заходів невідкладного реагування у разі звернення потерпілого та/або якщо вони стали свідками булінгу (цькування) (оцінити рівень небезпеки життю та здоров’ю сторін булінгу (цькування), негайно втрутитись із метою припинення небезпечного впливу, надати (за потреби) невідкладну медичну та психологічну допомогу, звернутись до органів охорони здоров’я для надання медичної допомоги тощо).
4. Керівник закладу освіти:
- призначає уповноважену особу за реалізацію норм законодавства у сфері запобігання та протидії булінгу (цькуванню) в закладі освіти з числа своїх заступників;
- у разі отримання заяви про випадок булінгу (цькування) не пізніше однієї доби повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України про звернення, одного з батьків або законних представників неповнолітньої особи; для невідкладного надання психологічної допомоги (за потреби) інформує територіальний орган (підрозділ) служби у справах дітей та/або центр соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді;
- для організації надання медичної допомоги постраждалій особі (за потреби) викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги;
- визначає наказом склад комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) з метою проведення розслідування;
- у випадку тимчасової відсутності уповноваженої особи визначає цим наказом особу зі складу комісії, відповідальну за підготовку матеріалів для засідання (шляхом опитування учасників випадку, з’ясування наявності фото та відеофіксацій, психологічної характеристики сторін тощо );
- інформує особу, яка звернулась із заявою, про подальший порядок її розгляду;
- скликає засідання комісії з розгляду випадків булінгу (цькування) не пізніше, ніж три робочі дні з дня надходження заяви про випадок або підозру з метою планування та застосування необхідних заходів реагування.
Діяльність комісії закладу освіти з розгляду випадків булінгу (цькування)
1. Комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) є колегіальним органом закладу освіти, яка скликається в кожному окремому випадку надходження заяв про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти не пізніше ніж три робочі дні з дня надходження заяви або повідомлення.
2. До складу комісії входять уповноважена особа та інші зацікавлені особи (педагогічні працівники, практичний психолог, медичний працівник таінші особи) за рішенням керівника закладу освіти.
До участі в засіданні комісії також можуть бути залучені сторони булінгу (цькування) (за потреби), один з батьків або законних представників неповнолітнього кривдника та потерпілого, представники інших суб’єктів реагування на випадки боулінгу (цькування) в закладах освіти та інших зацікавлених сторін.
3. Комісія на своїх засіданнях розробляє пропозиції та рекомендації з питань, що належать до її компетенції.
4.За підсумками роботи комісії складається протокол.
5. За виконання та моніторинг запланованих заходів відновлення та нормалізації психологічного клімату в закладі освіти та визначених рекомендацій для учасників булінгу (цькування) згідно з протоколом засідання комісії відповідає уповноважена особа або особа, яка її замінює у разі відсутності відповідно до наказу про склад комісії.
6. До повноважень комісії належать:
- розгляд та аналіз матеріалів за результатами проведенного розслідування щодо з’ясування обставин на підставі заяви про булінг (цькування);
- визначення сторін булінгу (цькування), можливих причин та необхідних заходів для їх усунення;
- планування заходів стабілізації психологічного клімату у колективі, формування емпатії між сторонами булінгу (цькування) та надання соціальних та психолого-педагогічних послуг сторонам булінгу (цькування), в тому числі із залученням необхідних фахівціві з надання правової,соціальної та іншої допомоги тощо;
- формування рекомендацій для педагогічних працівників закладу освіти щодо доцільних методів навчання та організації роботи з неповнолітніми
- сторонами булінгу (цькування) та їхніми батьками або законними представниками;
- формування рекомендацій для батьків або законних представників неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування).
ЗРАЗОК
оформлення заяви про булінг
| Т.В.О.Директору КЗ «Прилуцького гум.-пед.коледжу імені Івана Франка» Оксані Івановні Мельничук __________________________________ __________________________________ ПІБ заявника (повністю), викладача, студента, батька, матері Домашня адреса: ___________________________________ Контактний телефон: ___________________________________ |
ЗАЯВА
Я, _____________________ , інформую про випадок булінгу над студентом______________________________________________
з боку _____________________________________________________ або групи учнів:____________________________________________.
(Далі в довільній формі викладаються докладно всі обставини)
До заяви додаю фото- та відеоматеріали (за наявності).
Дата Підпис
КОРИСНІ РЕСУРСИ
ГАРЯЧІ КОНТАКТИ З ІНТЕРНЕТБЕЗПЕКИ
1. Спеціальний розділ сайту компанії «Київстар» із захисту дітей від негативного контенту.
Проконсультуватися з експертом з онлайн-безпеки можна на сайті http://online-bezpeka.kyivstar.ua, де кваліфіковані спеціалісти дадуть відповіді на Ваші питання.
2. Електронна гаряча лінія з протидії дитячої порнографії в інтернеті «ЛаСтрада-Україна».
Повідомити про випадки дитячої порнографії в інтернеті можна за допомогою форми на головній сторінці www.internetbezpeka.org.ua
Головною метою роботи ресурсу є блокування розповсюдження дитячої порнографії, особливо на серверах українських інтернет-провайдерів. Гаряча лінія функціонує на базі Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна».
Национальна «гаряча лінія» з питань протидії домашньому насильству і захисту прав дітей.
Звернувшись на гарячу лінію за телефоном 0 800 500 335 (безкоштовно для дзвінків із стаціонарних телефонів на території України), або 386 (безкоштовно для дзвінків з телефонів мобільних операторів «Київстар» і «МТС») чи електронною поштою на info@lastrada.org.ua, onlandia@live.com, можна одержати такі консультації:
- Правила безпечної поведінки дітей під час користування інтернетом.
- Поради батькам з безпечної роботи дітей в інтернеті.
- Попередження комп’ютерної залежності і можливість отримання психологічної допомоги.
- Юридичні консультації стосовно злочинів проти дітей в інтернеті.
- Допомога у випадках або підозрах загрози дітям через інтернет.
Гаряча лінія працює на базі Міжнародного жіночого правозахисного центру «Ла Страда-Україна» за інформаційної підтримки проекту «Онляндія».
ТИПОВИЙ АЛГОРИТМ ВЕДЕННЯ ДІАЛОГУ З ПОСТРАЖДАЛИМ, ЯКА
ПОСТРАЖДАЛА ВІД НАСИЛЬСТВА:
- Встановити довірливі стосунки між ПІДЛІТКОМ і дорослим – «Я тобі вірю».
Багато не можуть розповісти дорослим про те, що сталося,оскільки бояться, що вони їм не повірять. Причина цих страхів криється в тому, що кривдник/агресор, як правило, авторитетніше і сильніше, ніж
постраждала дитина. - Проявити співчуття – «Мені шкода, що це сталося.»
На другому етапі підліток повинна відчути, що її чують, співчувають, розуміють думки і почуття, які у неї виникають. - Зменшити відчуття провини – «Ти не винен(-на) в тому, що сталося».
Це третій крок, який спрямований на те, щоб дитина відчула себе комфортно і безпечно. Дорослий не повинен засуджувати, давати негативних оцінок поведінці дитини. - Підтримати і схвалити поведінку підлітка – «Добре, що ти розповів (-ла)».
Позитивна, емоційна підтримка, підкріплення бажання знайти вихід із ситуації насильства є важливими моментами цього етапу. Дитині потрібна допомога в подоланні страхів, що виникають після розкриття фактів насильства. - Знайти резерви підтримки і допомоги – «Як ти думаєш, кому ще ти можеш розповісти про те, що відбулося/відбувається?»
У цьому випадку важливо показати , що є люди, організації, яким можна довіритися і отримати допомогу і підтримку (родичі, знайомі, учителі, сусіди, служби соціального захисту, поліція, органи опіки і опікування і ін.). - Створити умови для припинення насильства і виробити стратегію поведінки – «Давай подумаємо, що ми можемо зробити, щоб попередити подібні дії?»
Тут потрібно з’ясувати внутрішні резерви підлітка.
Потім знайти разом з потерпілим нові шляхи виходу із ситуації, що склалася. Часто дитина не бачить виходу і проблема для неї здається нерозв’язною, тому важливо почати обговорення і направити на пошук альтернативних рішень.
Роблячи вибір, дитина бере на себе відповідальність і таким чином, у неї підвищується мотивація до активних дій, але при цьому не обіцяти, що ситуація не повториться. - Підтримати в рішучості. По допомогу та підтримку кожного разу коли є потреба – «Ти можеш звертатися до мене стільки, скільки це буде потрібно».
Чітко демонструйте позицію, що не має обставин, які виправдовують насильницьку поведінку.
Звертайтеся до дитини спокійним тоном, уникаючи активних проявів емоцій, незалежно від змісту питання.
Якщо дитина плаче, дозвольте їй це зробити. Скажіть, що це цілком нормальна реакція.
Стежте, щоб ваша розмова була довірливою.
Визначте разом з дитиною, яка інформація має залишитися конфіденційною, а яка може бути розголошена. Повідомте, яку інформацію ви зобов’язані будете передати державним структурам.
Не забудьте наприкінці розмови запитати дитину, чи хоче вона ще щось сказати та чи має якісь запитання до вас.
Підліток може в будь-який момент відмовитись спілкуватись, але в будь-який момент може звернутись за підтримкою.
ПІД ЧАС СПІЛКУВАННЯ З ПОТЕРПІЛИМ НЕ МОЖНА РОБИТИ!
- Не «читайте нотацій».
- Не відволікайтеся від розмови з дитиною.
- Не обіцяйте винагороду за надання інформації.
- Не примушуйте відповідати, навіть якщо ви знаєте, що дитина
обманює або не розповідає частину інформації, яку вона повинна знати. - Не питайте дитину, як вона хоче покарати кривдника, що, на думку
дитини, повинно бути покаранням за те, що він зробив з дитиною. - Не засуджуйте будь-яку з відповідей, яка дається дитиною.
- Не виправляйте «неправильну відповідь». Ставте додаткові питання.
- Уникайте припущень щодо того, хто винен.
- Уникайте проявів роздратування. Не перебивайте.
- Не підганяйте дитину.
- Не запитуйте дитину, чому злочинець завдав їй кривди. Дитина не
знає і часто звинувачує себе. - Не питайте, чи любить дитина кривдника і чи любить кривдник
дитину. - Не давайте обіцянок, яких ви не можете дотримати, у т.ч. «з тобою
більше ніколи не станеться нічого поганого», чи такі дії ніколи не повторяться. - Не обіцяйте дитині, що ви не збираєтеся розказувати нікому про речі,
які ви почуєте від неї. Може статися так, що інформація щодо цієї справи має
бути переданою до інших структур чи органів поліції. - Не допускайте жодного прояву зневаги до постраждалої особи.
Виявляйте розуміння і повагу, сприймайте постраждалу дитину такою, як вона